Щодня нові почуття прокидаються в нас. Життя не спиняється і не повторюється! І ви, і я, і всі, хто є, — всі ми нові, бо ще ніколи не існували. На порозі душі в кожного юрмляться почуття, думки, наміри, вони всі хотять зайти, вони б’ються за місце в нашій душі, їх тисячі, мільйони. Тільки не можна замикати себе... Ширше двері! Ширше двері!
Ти питаєш себе хоч іноді про важливе? Справді важливе. Сумніваєшся чи вже все знаєш? Сподіваєшся чи надія вже втрачена? Чи заплановане твоє життя, чи розписані плани й очікування? Чи обраний шлях? І чи хочеш ти його? Світ для тебе ясний? Чи ти бачиш примари? Чи згадуєш минуле? Чи тягнеться звідти тужлива мелодія зруйнованих днів? Не відсвяткованих свят?
Чи віриш ти в те, що ми створені для творення, а не для запрограмованого перельоту між днями і роками? Чи віриш ти в те, що ми можемо літати та відчувати політ кожним проміжком тіла?! Чи озираєшся навколо себе? Чи шукаєш? Чи питаєш? Чи хочеш дізнатися? Чи в тобі живе байдужість, і ти обрав дорогу навпростець? Але може вона твоє щастя? Може твоя байдужість ховає всередині вже чітко визначені координати.
Ти віриш у щастя? У долю, і в те, що ми її творимо? Чи народжений ти випадково на цій землі? Чи маєш своє призначення?
Чи плачеш ти? Чи падаєш духом? Чи для тебе це зайва сентиментальність? Чи все зрозуміло, і немає вагань? Чи визначене коло справді важливих питань? Тобі достатньо?
Чи торкався ти невідомості руками, чи наважувався пройтися над прірвою? Чи дивився ти на стрічних і що стрічні для тебе значать? Ми планета самотніх людей чи велике плем’я?
Чи відчував ти, що вагання це присмак знайдення сенсів? І так народжується нова зоря на небосхилі. Чи пов’язані між собою всі твої хаотичні питання? І чи твій шлях торкається інших людей? Чи твоя скорбота має коріння і тягнеться з глибин? Чи обираємо ми своє призначення? А, може, я відчуваю, що не можу бути іншою? І вибору немає, а є поклик, що шлях має координати півдня. А тобі на захід. А хтось відчуває, що слід прямувати до сходу сонця.
Чи думав ти, що всі наші дитячі бажання і захоплення наповнюють валізу, щоб потім наклеїти листівку омріяного краєвиду? Може, ми всі з дитинства несвідомо готуємось до шляху, який обрала наша душа перебуваючи ще над горизонтом за декілька секунд до зародження в тілі.
Чи думав ти…Чи не марні мої запитання? Чи справді ми стрічні для одне одного, щоб здійснити задумане Богом? Радість і відчай створять в тобі силу, що буде здатна витримати омріяний вінець…
11 вересня 2022 рік