«Життя — це те, що з тобою відбувається, поки ти будуєш плани» — Джон Леннон
Я нічого не знаю напевно. Я вже декілька років живу у війні і не знаю, коли вона закінчиться. Я не знаю, що зі мною буде завтра і якою я буду. Я не знаю, чи мої наміри здійсняться і чи я нарешті скажу, що моя мрія здійснилася. Я дуже часто відчуваю себе розгубленою, розчарованою, втомленою, неуспішною. Такою, що ніколи не досягне щастя.
Але я помилялася. Я в шаленому темпі намагалася зробити себе щасливою, думаючи, що щастя — це життя без турбот. Але таке «щастя» неможливе. Чому? Бо моє життя набагато більше та глибше, ніж просто прагнення виконати план, ніж просто рух до мрії. Адже мої плани зазнають змін кожного дня. Нові зустрічі, нові відчуття, нові події змінюють напрямок руху — вони змінюють мене.
Життя — це не шлях по широкій дорозі з ліхтарями, а скоріше ліс з безліччю стежинок, які завершуються і починаються неочікувано. Чому? Бо я лише людина, яка нічого не знає напевно. Я будую замки на піску і думаю, що так треба. Я тримаюся за речі та людей, яких варто було б відпустити. Або ж біжу в шаленому темпі за мрією, яка не варта моїх зусиль. Бо вона не моя — її збудувала ілюзія щастя.
Довгий час мені здавалося, що щастя десь попереду. Та воно завжди було тут. У русі. У спробах. У готовності бачити можливості й дозволяти собі нове. Навіть у невдачах — бо вони теж відкривають двері для чогось необхідного.
Життя — це не перегони. Це танець із вітром. Коли ти виходиш у відкрите поле й дозволяєш йому вести тебе. Вітер буває різним: лагідним і майже невідчутним, коли світ просто дивиться на тебе; і стрімким — коли він кличе до дії.
Я й досі нічого не знаю напевно. Але тепер у цьому є свобода, а не страх. Я можу помилятися, змінювати напрямок, починати знову — і все одно залишатися собою. Життя не вимагає від мене досконалості, воно просить лише присутності.
Я хочу жити кожен день, яким би він не був. Приймати його таким, як є, і знаходити в ньому рух, тепло, сенс. Бо життя — це не обіцянка майбутнього щастя. Це щастя, яке відбувається просто зараз, у самому факті бути.
І я обираю танцювати з вітром.